Ірина уважно переглянула назви й раптом зупинилася.
Серед кандидатів була компанія, у якій працював Олег.
— Скажіть, а ця фірма давно працює на ринку? — поцікавилася вона.
— Майже двадцять років. Пропозиція досить цікава, хоча є певні питання щодо термінів виконання.
— Добре. Попросіть їх підготувати уточнення. Остаточно визначимося після всіх презентацій.
Вона повернула документи менеджерові.
На якусь мить їй захотілося набрати чоловіка й розповісти про несподіваний збіг.
Але Ірина відклала телефон.
Вона не збиралася використовувати службове становище, щоб забезпечити контракт компанії власного чоловіка.
Її підприємство мало обрати найвигіднішу пропозицію за прозорими критеріями, незалежно від особистих зв’язків.
До того ж Олег жодного разу не поцікавився, як тепер називається компанія, яку очолила його дружина.
Колись він знав назву фірми, де Ірина починала секретаркою. Але за роки підприємство змінило власників, значно розширило діяльність і пройшло перейменування.
Навіть після новини про її підвищення чоловік не поставив жодного запитання про це.
Ірина вирішила нічого не пояснювати спеціально.
У день важливої презентації Олег підвівся значно раніше, ніж зазвичай.
Дістав із шафи темно-синій костюм, який беріг для особливих випадків, ретельно випрасував сорочку й довго не міг визначитися з краваткою.
Ірина тим часом пила ранкову каву й переглядала документи на планшеті.
— Як гадаєш, яку краще одягнути? Синю чи сіру? — запитав чоловік, показуючи два варіанти.
— Синю. Вона гармонійніше виглядає із сорочкою.
— Сьогодні дуже важливі переговори. Якщо отримаємо контракт, керівництво обіцяло пристойну премію.
— Бажаю тобі успіху.
— А в тебе що сьогодні заплановано?
Ірина підвела очі.
За останній місяць це було чи не перше запитання чоловіка про її робочі справи.
— У мене теж відповідальна зустріч. Обираємо підрядника для облаштування нового офісу.
— А, зрозуміло. Ну, сподіваюся, усе мине добре.
Олег допив каву, схопив портфель і поспішив на роботу.
Ірина ще трохи посиділа за столом, а потім тихенько всміхнулася.
— Що ж, Олеже. До скорої зустрічі.
До сучасного офісного центру Олег приїхав разом зі своїм керівником Вадимом і молодим дизайнером Артемом.
Будівля одразу справила на нього враження. Просторий світлий хол, електронні перепустки, скляні перегородки, стильні переговорні кімнати — усе свідчило про серйозний рівень компанії.
— Солідне підприємство, — тихо зауважив Олег, звертаючись до Вадима.
— Саме тому ми так ретельно готувалися, — відповів керівник. — Кажуть, нова директорка тут дуже вимоглива, але справедлива. Якщо добре себе покажемо, можливо, отримаємо й наступні замовлення.
— Директорка? — перепитав Олег.
— Так, жінка. Її зовсім недавно призначили.
Олег байдуже кивнув.
Їх провели до просторої конференцзали. На великому столі вже стояли графини з водою, лежали папки з документами й таблички з іменами учасників.
Представники компанії-замовника чекали на своїх місцях.
Вадим привітався, представив колег і почав розкладати презентаційні матеріали.
— Наша директорка зараз приєднається, — повідомила менеджерка із закупівель.
За хвилину двері відчинилися.
Олег машинально підвів голову.
І раптом завмер. До конференцзали увійшла його дружина.
Ірина була одягнена у світлий елегантний костюм. Волосся акуратно вкладене, у руках — тонка папка з документами.
Вона впевнено привіталася з присутніми, потиснула руки гостям і сіла на чолі столу.
— Доброго дня, колеги. Перепрошую, що змусила трохи зачекати. Пропоную розпочинати.
Олег сидів, наче закам’янілий.
Вадим доброзичливо усміхнувся:
— Дуже приємно познайомитися, Ірино…
Вона назвала своє прізвище.
Олег відчув, як із голови миттєво зникли всі слова, які він готував до презентації.
— Ви, здається, знайомі? — здивувався Вадим, помітивши його реакцію.
Ірина відповіла абсолютно спокійно:
— Так. Олег — мій чоловік.
У приміщенні на кілька секунд запала тиша.
— Оце несподіванка! — вигукнув Вадим. — Чому ж ви раніше не сказали?
— Ми вдома не обговорювали деталі цього проєкту, — пояснила Ірина. — Але пропоную повернутися до робочих питань. У нас сьогодні насичений графік.
Вона розгорнула папку.
— Отже, почнімо з термінів виконання робіт, які ви зазначили у своїй пропозиції.
І саме в цю мить Олег уперше за тридцять років побачив дружину такою, якою її щодня бачили колеги.
Презентацію відкрив Вадим.
Він докладно розповів про досвід своєї компанії, продемонстрував фотографії завершених проєктів, пояснив особливості матеріалів і технологій.
Потім слово передали Олегові, який відповідав за організацію монтажних робіт.
Він підвівся, перемкнув слайд і почав розповідати про послідовність виконання замовлення.
Спочатку говорити було надзвичайно важко.
Олег постійно поглядав на дружину.
Але Ірина не намагалася його підбадьорити звичною домашньою усмішкою. Не допомагала формулювати думки й не підказувала відповідей.